Колектив компанії БаДМ 28-го жовтня 2017р. був на дуже цікавій екскурсії, за 30 кілометрів від Львова, у селі Стільське. Там є унікальне городище, яке займає территорію понад 250 га. Воно зветься Стільське городище. Відкривач і головний дослідник пам’ятки, археолог, кандидат історичних наук, керівник Верхньодністрянської археологічної експедиції Національної академії наук у 1987-2012 роках пан Орест Корчинський провів нам повчальну екскурсію.
Про це городище в Україні майже нічого не знають, хоча воно і занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Вважаэться, що саме Стільсько та прилеглі території були центром городища «великих», або «білих», хорватів, які мешкали на території нинішнього українського Прикарпаття. Дотепер збереглись земляні оборонні вали, загальною довжиною близько 10 км, печерне місто, яке згодом використовувалося як печерний монастир, жертовник язичницького капища. Як говорив пан Орест, це городище було більшим за Київ, з населенням майже 40 тис людей. Це був мегаполіс із фортецями, укріпленнями та язичницькими храмами.
Експедиція працювала 25 років. Вчені підтвердили існування під давнім містом на глибині від 6 до 30 метрів величезних порожнин. Цікаво те, що пустоти мають правильні видовжені форми, тобто вони швидше за все є рукотворними! За подальші пошуки та дослідження підземелля археологи не бралися, тому що на це потрібні значні ресурси, яких, нажаль, держава поки що не надає.
Келії монахів у с. Дуброва.
Раніше тут були печери, у яких жили монахи, волхви чи просто давні білі хорвати. Тепер тут жителі Дуброви зберігають продукти.
Камінь Дірявець, на якому білі хорвати облаштували святилище у с. Дуброва
На камені висічені три смуги, які символізували три стихії: вогонь, воду і повітря. Поряд знаходиться камінь у формі еліпсоїда, який символізує землю.
Ще ми були у печері в Іліві. У цій печері існувало язичницьке святилище, у формі материнського лона.
Погода нас трохи підвела: мряка, земля дуже мокра, але дорогу вгору ми подолали доволі швидко. А ось спуститися було нелегко - взуття ковзало по землі, та й триматися не було за що. Але ми разом це подолали, і всі живі й здорові повернулися на місце. Разом – ми сила!
